Стратегії бізнесу під час кризи

Економіка України зазнає значних втрат внаслідок військової агресії з боку російської федерації, руйнування інфраструктури та демографічних втрат, що призводять до глибоких структурних криз та деформацій.

Ключові виклики, з якими стикається бізнес за останні роки, це – знищені та пошкоджені виробничі потужності, матеріально-технічна база, нестабільність ринків, зміна попиту та структури виробництва, порушення логістичних шляхів, відтік персоналу.

Але, навіть в умовах кризи, національний капітал адаптується до нових умов, та намагається створити основу для забезпечення стабільності та відновлення. Вижити в складних умовах допомагають напрацьовані стратегії під час кризи. Стратегії бізнесу в цей період орієнтуються на швидку адаптацію до нових умов, трансформацію бізнес-моделей, максимальну гнучкість та пошук нових ринків і партнерів, пошук нових можливостей, зміну асортименту продукції, економію ресурсів та підвищення продуктивності праці.

Досягти кращого результату допомагають системний підхід та операційна ефективність. Для цього бізнес розглядається не просто як сума відділів, а як комплексна модель, в якій всі процеси та системи залежать один від одного, зміна в одній підсистемі впливає на всю організацію. Такий підхід забезпечує синергетичний ефект та результативність – ціле більше за суму частин. Він допомагає уникнути «локальних» рішень, які шкодять загальному результату, покращує координацію та взаємодію для спільного результату, забезпечує стійкість в період криз та трансформацій, допомагає бачити бізнес як цілісний організм, а не набір окремих функцій.

Бізнес – це відкрита система, бо здійснює обмін із зовнішнім середовищем: отримує інформацію, ресурси, сигнали та видає на ринок продукти та послуги. Отже, важливий зворотній зв’язок та реагування на зміни зовнішнього середовища.

Щоб забезпечити системний підхід в управлінні, необхідно виконати наступні дії:

структурувати бізнес-модель, визначити пріоритетні напрямки, ключові елементи екосистеми, взаємозв’язок та ієрархію елементів, як один впливає на інший;
визначити чіткі, параметризовані цілі та забезпечити їх зв’язок з операційною діяльністю, чітко розподілити функції, повноваження та відповідальність;
побудувати систему планування, визначити та оцінити цільові показники та взаємозв’язок із стратегією, бюджетом та мотивацією персоналу, оцінити вплив на фінансовий результат;
ідентифікувати ризики та побудувати систему моніторингу та контролю, організувати роботу з інцидентами;
дослідити ключові процеси та оцінити можливість їх вдосконалення, автоматизації, скласти комплексний план завдань та проєктів;
забезпечити лідерство та крос-функціональну взаємодію, інтеграцію процесів для стабільної роботи системи;
організувати моніторинг та аналіз змін зовнішнього середовища та всередині компанії, забезпечити коригування дій, гнучкість структури та адаптивність процесів;
запровадити культуру постійного вдосконалення, навчання та розвиток системного мислення, підтримку цілісності компанії як єдиного організму.

В умовах підвищених ризиків та необхідності оперативного реагування на ситуацію, швидкість та точність рішень стають критичними для бізнесу. Щоб досягти кращого результату використовують різні техніки, програми, методи та методології управління, які протягом останніх десятирічь доводять свою ефективність, серед них:

галузевий аналіз та порівняння з найкращими практиками на ринку (Benchmarking);
аналіз внутрішніх процесів на основі даних (Process Mining);
моніторинг ключових показників ефективності та результативності (KPI dashboards), порівняння з конкурентами;
інструменти для аналітики та моніторингу системи (Tableau, Power BI, Process mining tools – Celonis, UiPath Process Mining);
системи управління проєктами та завданнями – для планування, трекінгу та співпраці (Asana, Trello, Jira);
автоматизація та роботизація процесів, ERP та CRM системи (SAP, Oracle, Microsoft Dynamics, HubSpot), інструменти для автоматизації рутинних завдань (Zapier, UiPath, Automation Anywhere), AI – інструменти;
комунікація та співпраця (Slack, Microsoft Teams);
методологія Lean (Бережливе виробництво). Ключовим є усунення втрат: надвиробництво, очікування, транспортування, надлишкова обробка тощо. Основні інструменти: карта потоку створення цінності (Value Stream Mapping), 5S (сортування, систематизація, чистота, стандартизація, самодисципліна), постійне вдосконалення (Kaizen), візуальне управління завданнями (Kanban);
методологія Six Sigma, для зменшення варіацій і дефектів у процесах. DMAIC (D – визначення проблеми, M – вимірювання, A – аналіз, I – вдосконалення, C – контроль).

Під час кризи ризик-менеджмент стає частиною антикризових заходів, управління адаптується до непередбачуваних умов, включаючи перегляд бізнес-моделей і посилення безпеки. Процес антикризового управління складається з діагностики негативних факторів, запобігання та мінімізації наслідків. Компанії створюють кризові команди, які інтегрують антикризові інструменти в операційну діяльність. Результати залежать від дотримання належних умов та способів інтеграції:

превентивна інтеграція – регулярний моніторинг ключових процесів та ідентифікація ризиків;
технологічна інтеграція – використання програмного забезпечення для кризового менеджменту;
організаційна та культурна інтеграція – тренінги та підтримка персоналу, створення антикризових команд та крос-функціональне навчання.

Така інтеграція забезпечує швидку реакцію, але вимагає інвестицій в технології та навчання, підтримку топ-менеджменту та функціональне лідерство.

Основою для управління в умовах кризи є розробка та реалізація антикризового плану або плану безперервності діяльності. Цей документ або система документів містять процедури, інструкції та заходи для забезпечення критичних бізнес-процесів. Він є частиною системи менеджменту, яка допомагає захищатися від ризиків, зменшувати ймовірність порушень і швидко відновлюватися. План допомагає мінімізувати фінансові втрати, зберегти репутацію та забезпечити стійкість бізнесу. Антикризовий менеджмент та управління ризиками – це не разові дії, а постійна культура, яка забезпечує не тільки виживання, а й конкурентні переваги.

Ефективність антикризових заходів досягається за таких умов:

аналізу впливу на бізнес, ідентифікації критичних процесів, оцінки потенційного впливу порушень;
превентивного та проактивного характеру, фокусу на ідентифікації ризиків, оцінці вразливостей і запобігання кризам, а не лише на реакції;
комплексного підходу, що охоплює всі аспекти діяльності бізнесу;
гнучкості та адаптивності, план повинен регулярно оновлюватись та тестуватися;
орієнтації на критичні параметри, такі, як максимально допустимий час простою та максимально допустима втрата даних;
інтеграції з іншими системами, наприклад, планом аварійного відновлення, системою ризик-менеджменту, стандартами ISO;
документованості та розподілу повноважень – чіткі ролі, відповідальність, процедури відновлення, альтернативні сценарії (резервні майданчики, хмарні рішення).

Важливо підтримувати цей інструмент в актуальному стані, контролювати виконання та оновлювати заходи реагування, інформувати стейкхолдерів про стан справ, щоб уникнути непорозумінь або паніки.

Ці напрямки не лише допомагають вижити під час кризи, але й перетворюють її на каталізатор для зростання. Щоб перетворити кризу на можливість варто мати напрямок адаптації бізнесу, план трансформації та розвитку, економічно життєздатні проєкти та зручні інструменти їх управління. Якщо криза триває, фокус зсувається від короткострокових рішень до стійких трансформацій.