1. Визначити умови інвестування. Визначається тип інвестиційної політики – консервативна, помірна, агресивна, здійснюється вибір співвідношення реального і фінансового інвестування
2. Провести аналіз ринку. Виконується аналіз зовнішнього середовища і кон’юнктури ринку продукції, оцінка перспектив розвитку
3. Визначити цілі інвестування. Здійснюється облік та актуалізація стратегічних цілей, які забезпечені інвестиційною діяльністю, визначається цільовий рівень дохідність – ризик
4. Перевірити узгодженість параметрів. Виконується перевірка узгодженості окремих напрямків інвестування за обсягами, термінами реалізації та іншими параметрами
5. Провести оцінку інвестицій. Здійснюється оцінка інвестиційної діяльності за минулий період
6. Оцінити доцільність диверсифікації. Розраховується доцільність концентрації або диверсифікаціїї інвестицій за галузями, виконати формування “стратегічних зон господарювання”, здійснюється пошук синергетичного ефекта, визначається доцільність регіональної діверсифікації з врахуванням інвестиційної привабливості регіону
7. Визначити цілі. Здійснюється облік та актуалізація стратегічних цілей, які забезпечені інвестиційною діяльністю, визначається цільовий рівень дохідність – ризик

За даними НАН України, найбільш перспективними галузями української економіки, які здатні забезпечити потужний економічний ефект при відповідній їх технологічний модернізації є:

• атомна енергетика, в тому числі створення елементів ядерного паливного циклу з використанням покладів урану і цирконію;
• титанове виробництво;
• літієве виробництво;
• алюмінієве виробництво;
• чорна металургія;
• важке енергомашинобудування;
• фармацевтична промисловість та виробництво медичної техніки;
• новітні нафтохімічні виробництва виготовлення органічних продуктів;
• виробництво синтетичних рідких палив (бензин, дизельне пальне тощо);
• аграрна селекція та генетика.

Для широкого інноваційного процесу потрібна відповідна державна політика стимулювання інновацій, державне венчурне фінансування. Цікавий досвід ефективної інноваційної політики має Ізраїль, де в середині 80-х років. було створено венчурну індустрію на основі співпраці армії та держави. Зокрема, ізраїльська програма підтримки технологічних інноваторів “Йозма” передбачає отримання державної підтримки у розмірі до 50% від необхідних для діяльності коштів. Ізраїльська армія відігравала роль кузні кадрів для технологічної сфери, а держава створила систему фондів венчурного фінансування інноваційних стартапів, включаючи залучення коштів іноземних інвесторів.

Хоча кризи часто сприймаються як загроза, вони також можуть створювати нові можливості та стимулювати зміни, які приводять до подальшого розвитку та зростання. Ось кілька способів, як криза може стати передумовою для розвитку та зростання:

1. Стимулювання інновацій. У періоди кризи, компанії часто вимушені переглянути свої підходи та шукати нові шляхи виживання. Це може спонукати до появи нових ідей та інновацій, які можуть стати основою для майбутнього росту.
2. Конкурентні можливості. Криза може призвести до змін у конкурентному середовищі, зменшення активності конкурентів або відкриття нових ринків. Це може створити можливості для компанії зайняти нові позиції та збільшити свою частку на ринку.
3. Оптимізація процесів. Криза може стимулювати компанії до пошуку способів оптимізації своїх процесів, зменшення витрат та підвищення ефективності. Це може покращити конкурентоспроможність та підготувати компанію до подальшого росту.
4. Реорганізація та переосмислення стратегії. Криза може змусити компанії переглянути свою стратегію та бізнес-модель. Це може призвести до реорганізації бізнесу, виходу на нові ринки або переосмислення цільових аудиторій.
5. Підвищення реакції на зміни. Криза може навчити компанії бути більш гнучкою та адаптивною до змін на ринку. Це може допомогти компанії ефективніше реагувати на майбутні виклики та можливості.

1. Визначити ефективність. Виконати розрахунок фінансових показників, ранжувати об’єкти за критеріями ефективності і доходності
2. Здійснити пошук об’єктів інвестування. Вивчити ринок, обрати об’єкти та фінансові інструменти, оцінити можливість їх придбання, здійснити експертизу обʼєктів. Вибрати об’єкти, які відповідають цілям політики
3. Оцінити ризики. Визначити методи мінімізації фінансових ризиків. Для цього, провести ідентифікацію і оцінку рівня ризику для кожного об’єкта, ранжувати об’єкти за критеріями ризиків, оцінити ступінь впливу на доходність, платоспроможність, фінансову стійкість
4. Визначити ліквідність. Зробити оцінку ступеню ліквідності по кожному об’єкту, ранжувати за критерієм ліквідності
5. Розрахувати фінансову стійкість. Визначити оптимальну стійкість для різних джерел фінансування. Виконати прогноз потреби в ресурсах, оцінку власних можливостей, доцільність залучення позичкових коштів
6. Сформувати портфель. Акцептувати принципи формування, визначити програми і проекти інвестування з врахуванням цілей: ризик, дохідність, ліквідність